Лічильник переглядів

середа, 5 грудня 2012 р.

Сивий Львове

Бубнявіють думки, проростають словами,
Їх пагіння бринить у завихренні днів —
Цілий тиждень живу і ходжу між левами,
Недаремно ж і місто взивається — Львів.

Є міста — ренеґати, є просто байстрята,
Є леви, що мурликають, наче коти,
Божевільно байдуже облизують ґрати
Ще й пишаються з власної сліпоти.

Але думать про них я сьогодні не хочу,
Бо мені, видно, трішечки повезло —
Я побачив у Львові Міцкевича очі,
Кривоносові плечі й Франкове чоло.

Сивий Львове, столице моєї мрії,
Епіцентр моїх радощів і надій,
Вибухає душа — я тебе розумію,
Але, Львове, хоч трішки мене зрозумій.

Я до тебе прийшов із нахопленням сина
Од степів, де Славутич легенди снує,
Щоби серце твоє одчайдушно левине
Краплю сили вдихнуло у серце моє.

Василь Симоненко

середа, 24 жовтня 2012 р.

Схожості.

   Ви коли-небудь помічали, що найчастіше пара ( хлопець і дівчина) схожі між собою ,мають схожі риси обличчя і таке інше? Або ж з часом чоловік і жінка, після багатьох років спільного життя, стають зовнішньо схожими, але з самого початку вони в якійсь мірі вже схожі один на одного? Ось,останнім часом я почав зауважувати цей дивний факт.Задаю собі питання : Чому так ? Що ж під цим приховується? Все ж це не спроста,  я впевнений! Ця думка не покидає мене і надалі,заставила мене задуматись ,і глибше зануритись у цю ротину дивини. Я почав шукати інфу про це,читати і багато чого найшов цікавого .хм.. Що ж я для себе відкрив?
   Хочу сказати, що навіть багато психологів, проводили експеремент по цій темі.Дослідники вивели таку теорію : що чоловіків і жінок початково можуть приваблювати люди, які схожі на них зовні. У 2006 році вчені університету Ліверпуля проводили експеримент, в якому просили його учасників переглянути фотографії чоловіків і жінок, а потім винести свій вердикт щодо їх привабливості і схожості.
   Живучи разом у любові та злагоді, подружжя не тільки вчаться мислити в одному напрямку і переймати звички один одного, але і стають схожі один на одного зовні.Результати показали, що пари дійсно стають схожими один на одного з плином часу. Причому, чим щасливішими пари проживали своє життя, тим більше схожості простежувалося в їх зовнішності.
   Найбільш схожими є літні пари.Тому що люди, які протягом такого тривалого періоду часу живуть разом у тісному контакті, починають машинально відтворювати міміку один одного. Іншими словами, якщо у вашого партнера гарне почуття гумору, і він багато сміється, швидше за все, у нього яскраво виражені носогубні зморшки. Будьте впевнені, що так само будете виглядати і ви.
   Ось підбірка фотографій МОЇХ ЗНАЙОМИХ ЛЮДЕЙ (пар), це неймовірно :





Отже, я запевняю, що це не просто так, не просте співпадіння чи "навязування", у світі не буває нічого просто так.Ми можемо закохатися в людину, чия ДНК буде в деякому відношенні схожа з нашою власною. 








Ювілей 666

Ювілей переглядів, 666 
У Біблії під числом 666 сховане ім'я апокаліптичного звіра. Число 666 — дуже часто використовуваний елемент сатанистської атрибутики, поряд з перевернутим хрестом і пентаграмою.
666 (Число звіра) — число, яке у християнстві символізує Сатану (Антихриста) на противагу «Божим» цифрам 1, 3 і 7. Число звіра записано в Об'явлення Івана Богослова:« Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість »



вівторок, 23 жовтня 2012 р.

Пофігу..

Львів засмердівся. Молодь гуляє в центрі, аби показати себе і подивитись на інших. Подіум міста - це пряма від пам'ятника Шевченку до Оперного театру. Манекени, які поз'їжджались з районів, умудряються за 10 хвилин пройти там тричі. Змініть маршрут. Я симпатизую стильно одітим людям, одяг завжди підкреслював характер. Гроші потрібні для життя, але аж ніяк не жити заради грошей, які потрібні вам лише для понтів. Тльіки й чути:"хочу воон ту китайську сумочку Louis Vuitton", "Вчора була в Рафінаді, зажигала з пацаном, в нього Хундай", "Здоров старий, шойно бухали в Fashion, зараз їдем до мого знайомого на особняк, там 3 поверхи 4 ванни, басейн, сауна, собаку має, два куска баксів коштує, а тато його .... і пішло-поїхало". Коли мене цим грузять, я завжди відводжу очі. Сказати їм свою думку щодо цього безглуздо. Вони одразу звинуватять мене в заздрості. А наспраді:
- Слухай, подружко, мені байдуже в якому клубі ти блювала, по-барабану, що це за хєр, і взагалі пофігу на його машину, в якій він тобі вставить на заньому сидінні.
- Чуувааакк я клав на ваш особняк, мені навалити скільки там поверхів, кімнат, яка сигналізація, нехай хоч на задньому дворі буде мінне поле і бункер. Тимбільше я плював на сучку за два куска, яку завтра під парканом порадує якись дворняга. Відстань, добре?
Так прагнете слави. Йдете на міс і містерів своїх факультетів. Готові заплатити за перемогу, лиш би поговорили про мереможця бодай 3 дня. Мінімум декілька раз в місяць повинні з'явитись в публічних місцях, щоб не забули. Я вас і не пам'ятав. Те, що по-вашому є яскравим життям насправді найнудніше. Ви приречені. ТАМ вас охрестять "лохами" (с)
Судіть мене, як хочете.
Живіть, як хочете.

p.s. Хто не зрозуміє, чому під цим постом дані відео - може сміливо кидатись з вікна.

Лебеді мого дитинства


Одного весняного ранку на Тереблю прилетіли два розкішні птахи - білі лебеді. Вдень вони ховались від людей між вербовими кущами, а ввечері та зранку, коли на річці було спокійно і тихо, птахи обережно виходили, щоб поплавати. Їхня любов та піклування одне про одного нагадувало молоду пару закоханих людей, які ось-ось стануть на рушничок щастя.

Лебідь був більшим за лебідку, на голові мав чорну пляму, що нагадувала корону, а лебідка, немов тендітна царівна, тулилась до свого принца, який її так віддано захищав. Навіть тоді, коли вітер колихав кущами верби, що гіллям звисали у воду, лебідь підпливав до неї та сильно шипів, розмахуючи велетенськими крилами. Немов хотів сказати: «Не підходь, бо зараз витягну гострого меча та порубаю…».

Миколка любив сидіти на березі Тереблі, але непросто так сидіти, а ловити рибу. Щоранку хлопчина сидів та дивився на кольоровий поплавок, а в перервах між кльовом, аж ніяк не сумував, адже мав нагоду подумати про життя та природу, яких любив всім серцем. А ще любив мріяти про те, як буде жити природа, коли він виросте, бо ніхто її не впізнає. З ним вона буде іншою - такою, як хоче бути сама. Він зробить усе, щоб вона була молодою, красивою та дуже привабливою, щоб жоден нелюд більше не знущався з неї, а якщо спробує, то дуже сильно буде покараний.

Зранку Миколка вставав майже разом із сонечком та біг копати хробаків. «Бо ранок найкраща пора, для риболовлі» - так колись казав йому покійний дідусь, який зробив йому першу вудочку з ліщини, а поплавка почепив із гусячого пера, щоб рибу не лякати кольорами пластмаси. Ото була вудка, стільки риби нею вловив! Але минулого року старші хлопці її зломили, а рибу забрали… Шкода… Але бажання справжнього рибалки так просто не зламати.

Сьогоднішнього ранку хлопець сидів більше години, але поплавок ніяк не хотів зануритись у воду, шматок пластмаси лише потроху тремтів на гребінцях невеличких хвиль, які здіймав вранішній вітер. Дивно якось було спостерігати за тим, як маленький поплавок так високо підстрибував, наче боявся клюнути, щоб не втопитися в холодній воді…

Кльову не було. Хлопчина вже збирався йти додому. Та погляд його зупинився на великому білому клубку пір’я, який пробирався крізь густі кущі. Миколка тихо опустив вудочку у воду, а сам ліг за великий камінь, на якому сидів. Вийшовши з кущів, білий птах обережно оглянув місцевість, впевнившись, що нікого нема, розправив могутні крила, а потім запхав голову в зарослі і зашипів тихо. Почувши добро, яке дав коханий, чарівна лебідка обережно вийшло до лебедя.

Мить… Пара велетенських птахів знялась та полетіла, облетівши місцевість кілька разів, відтак обережно сіли на воду.

Лебідка, як справжня панна, вищипувала та чистила своє пір’я, а гордий лебідь занурював довгу шию у воду раз-у-раз шиплячи через широкі ніздрі. Коли було наведено лад із зовнішністю, дбайливий господар брався за діло та йшов на мілину, щоб вполювати сніданок. Впійману здобич одразу приносив коханій. Обережно поклавши рибину до рота, йшов геть, навіть не чекаючи, коли кохана доїсть. І так тривало доти, поки лебідка не наїлася вдосталь, лише потім справжній мужчина їв сам. Прогулявшись трохи та втомивши голод і спрагу, птахи зайшли назад до кущів.

Микола лежав і не міг навіть поворухнутися від такого дива. «Краса ще на світі існує», - тихо прошепотів хлопець, обтираючи рясні сльози радості, що текли немов бурхлива Теребля. Тихенько встав, змотав вудочку та помчав додому веселий та усміхнений підстрибував, наче лоша.Мабуть, він ще ніколи небачив такої картини, яку сьогодні показало реальне життя на лоні природи?

Наступного ранку Микола вже не копав хробаків і навіть вудочку не брав, бо не хотів ловити більше рибу. Якщо він ловитиме й надалі, то лебедям не буде що їсти і вони полетять кудись в пошуках їжі. Е ні, хай будуть тут, бо тут вони в безпеці, переконував себе хлопчик.

Він майже щодня приходив на берег річки, щоб поглянути як поживають його знайомі. Так проходили літні дні, ставали довшими ночі.

Одного разу Миколка помітив, що лебідки не має, лебідь сам гуляє вже декілька днів, озираючись засмучено в кущі, але чому, що сталося? «Невже хтось її вбив?», - йшов схлипуючи ввечері до дому. От нелюди, м’яса захотіли, невже не шкода було такої пари розривати? Що буде з лебедем? Він же тепер розіб’ється об гостру скалу, без кохання йому не прожити.

Цілу ніч не міг заснути. Біль та розпач роздирали душу та непокоїли серце хлопчини.

Майже місяць Миколка не був на річці. А чого йому туди йти – лебедів вже немає, а рибу ловити якось не цікаво, краще вдома побути і матері допомогти. Незабаром школа, уроки, навчання – час бігтиме швидше. Невдовзі він забуде про тих лебедів, які колись жили на річці, але померли від рук злих людей, що відібрали від нього найдорожче із усіх його захоплень.

Перші морози взялися кригою на калюжах. За ними випав перший сніжок. Якось Миколка вирішив зі школи піти на річку, щоб побачити чи замерзло його плесо. Впевнившись, що так, воно замерзло, зібрався вже йти, але почувши крики напружив погляд в облисілі кущі. На замерзлу річку вийшло двоє дорослих лебедів, та двоє зовсім маленьких, що кричали від холоду, тулячись до матері.

То вони тут, зрадів хлопчик, але не надовго, бо зрозумів, що малята без тепла та їжі загинуть на замерзлій річці. Лебеді, які ж вони віддані батьки не полетіли в теплі краї, хоча могли покинути малих рятуючи свої життя, але яке життя без дітей може бути? Це тільки в людей діти виростають в дитячих будинках чи помирають у сміттєвих баках, або ж сплять в собачих будках, як малий Андрійко, що відморозив пальці, коли мати його там закрила, щоб не заважав святкувати її іменини. А тут така любов, таке батьківство…

Коли спустився донизу, лебеді його не злякалися, хіба, що батько зашипів та відлетів убік. Скинувши куртку з себе, обережно обгорнув малих та взяв на руки, щоб віднести додому. Лебідка бігла позаду, а лебідь залишився на річці, не хотів йти за хлопчиком. Та вибору в малого не було, три життя вартували більше одного.

Сьогодні потеплішало. Миколка вирішив випустити своє сімейство із сараю, але їх було тільки троє. Лебідь так і не прилітав, хоча хлопчина кожного дня його бачив на річці. Розправивши крила лебідка знялася й полетіла, але на вечір так і не повернулася, не було її й зранку, хоча й сніг падав і тиснув морозець. Коли Миколка прийшов зі школи, то почув, як малі кричали й кликали маму, але її не було. Під вечір вона прилетіла, але не сама… Лише тоді він здався, коли снігу випало майже по вікна. На серці стало спокійно, коли разом з батьком вони загнали лебедів до сараю.

«Прийде весна і я знову ходитиму на річку, бо мої лебеді там плаватимуть», - написав хлопчик у своєму щоденнику.

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

"Батяри"(Львів)-"Дніпро"(Дніпропетровськ)

"Дніпро" "Батарям" не під силу

Львівські регбійні «Батяри» зазнали домашньої поразки у чемпіонаті України з регбі-15 серед команд вищої ліги. 
 

На стадіоні "Юність", що в парку культури і відпочинку імені Богдана Хмельницького, віддані вболівальники футбольних «Карпат» з рахунком 5:36 програли дніпропетровському «Дніпру».

"Не перепливши" «Дніпро» у Львові, «Батяри» опинилися не в райдужному становищі виграти змагання за 7-9 місце.

Особливістю поєдинку було те, що «Дніпро» і «Батяри» до очного протистояння були єдиними командами, які не знали смаку перемог у вітчизняному чемпіонаті. Саме це і було чи не найголовнішим фактором в обох команд перекреслити нуль у графі перемоги.

Як на диво, ця гра у львівських вболівальників викликала значний ажіотаж. Трибуни «Юності» були заповнені майже вщент. Матч розпочався на доволі рівносильних умовах. У дебюті гри ніщо не пророкувало поразку львівської команди.

Повести у рахунку супернику галичан вдалося на 11-ій хвилині матчу. «Дніпрянам» вдався «занос» на п’ять очок. Окрім цього, гості не мали проблем з «реалізацією» - 0:7.

На початку другого тайму «дніпряни» реалізували ще один «занос», а у середині другого тайму рахунок став уже 0:27 на користь дніпропетровців.
А вже наприкінці зустрічі команді "зелено-білих" вдалось змінити рахунок у кращу для себе сторону. Гравець "Батяр" на прізвисько "Мілан" приземлив м'яча в заліковому полі команди суперника.Натомість «реалізація» підвела господарів.  Як виявилося згодом, це було усе, на що спромоглися «Батяри» у цьому матчі. До завершення гри арбітр вилучив з гри львівського гравця Левка Мединського, відтак, втримати для себе переможний результат у гостей не було труднощів. У підсумку, 5:36 на користь «Дніпра».

Серед цікавинок матчу варто відзначити підтримку футболістів львівських «Карпат» Ігоря Худоб’яка та Андрія Ткачука. Окрім цього, дебют наймолодшого «Батяра» Данила Цимбалюка, який відіграв на пристойному рівні на позиції сутички – хукером.






неділя, 21 жовтня 2012 р.

Життя - це вибір..

Голосую вперше

(Нещодавно,викладач з журналістики задав нам цікаве прозове завдання, 
написати про перші свої вибори у житті, думки, почуття і таке інше
Пропоную вашій увазі, моє імхо,мій твір.Дякую за увагу.)

   Цей рік для мене є дуже визначним.Перш за все тому ,що відбувається багато серйозних та історичних подій для мене та моєї держави.Одна з них це вибори парламенту
   Для мене як для майбтнього журналіста важлива доля нашого народу.Я надзвичайно радий,що нарешті мій голос докладе частинку зусиль для вирішення подальшої долі моєї держави.Багато хто з моїх знайомих,друзів,які мають змогу також проголосувати і відіграти свою роль,зарікаються,що не будуть іти на вибори і що голосування все рівно нічого не змінить,що влада така як була, є і буде.Але, я вважаю, що це категорично не є правильно!

   Насамперед, голос - це велика цінність, волевиявлення кожної людини,який потрібно враховувати , і ні в якому разі ним не потрібно нехтувати.
Кожен голос – важливий.Якщо не прийдете ви, прийдуть інші. Ті, кого купили. Ті, кого залякали. Ті, кому байдуже, за кого голосувати. Ті, хто за гроші ладен виносити бюлетені з дільниць, організовувати різні провокації.
   Я переконаний, що кожна людина має право висловити свою громадянську позицію і взяти участь у голосуванні. Чому я йду на вибори? Тому що мені небайдуже майбутнє України. Мені важливо бути почутим. Я не розумію тих людей, хто говорить, що, мовляв, все вирішено за нас. Ні, вирішено за нас буде в тому випадку, якщо вдома відсидимося. Я зараз відчуваю змішані почуття: хвилююся, радію і пишаюсь одночасно.


пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.

благодійна акція

Дитячий будинок що в с.Милятин 

   14 жовтня "Lviv Retro Scoots" спільно з ГО "Завжди вірні" організовували поїздку в дитячий будинок, що знаходиться в с.Милятин. Коротко про акцію: ми приїхали в дитячий будинок, подарували дітям подарунки, поспілкувались з ними і по плану поїхали разом грати футбол. Але було одне але, не скажу, що воно дуже здивувало нас, тому що в нашій державі вже нічого немає дивного.Було трошки тяжко на душі коли деяким дітям недозволили їхати з нами через одну просту і банальну річ в них просто небуло теплих речей, а на дворі вже було досить холодно.Тому ми одягнули їх в ті речі, які ми їм привезли і поїхали на стадіон. Так от тепер найголовніше - одяг який ми їм привезли не всім підійшов по розміру і не всім його вистарчило, тому велике прохання до кожного, якщо у Вас є вдома одяг або взуття для дітей віком від 3 до 17 років приносьте його на ГО"ЗВ" пл.Міцкевича 6/7 4 поверх з 10.00 до 19.00 (він може бути вже ношений, але в хорошому стані)
_______________________________________________________________
   І ось, в пятницю 19 жовтня, Я  зі своєю подругою Ляною, поїхали відвозити речі на ГО "Завжди Вірні", я перерив свій чердак, де знайшов ці купу практично нових  речей ,навіть деякі ще з бірками були, для дітей віком від 6 - 16 років. Це ще Канада нам давніше висилала речі "самопоміч" в якихось 90 рр.. І ось я що зміг повибирав таке найбільш необхідне, тепле на зимку, дітям.
Також окрема подяка Ляні Кривцун і Олені Петришин,що відгукнулись і допомогли діткам-сиротам.Дякую!!! ))
фото:

                                                              (я з Ляною, веземо речі)

неділя, 7 жовтня 2012 р.

Похід до театру

"Остання доросла казка"

Вихідні загалом пройшли чудово феномен, ретроскутери,ретроскутери,ретроскутери,після покатуль трошки прихворів,але незважаючи на хворобу,закінчити вихідні вдалось на славу. Неділя 7-го жовтня, ми з друзями вирішили культурно ( як і планували ) піти до львівського драматичного театру ім.Лесі Українки або як ще їх називають  застарілими назвами: (театр "ПрикВо" , "Муніципальний") кому як відомо.
"Остання доросла казка" - це авторська вистава режисера театру "З вулиці на сцену" Ігора Ониська. Сюжет нагадує невеличку казкову історію. Дещо дитячу, дещо дорослу, але в будьякому разі живу і актуальну.
Автор хоче зусередити увагу глядача на забутих старих героях з дитячих казок, яких починають забувати, хоча їхні історії актуальні і до сьогодні. Їх використовують в рекламі, вони наївні, ними маніпулюють, а їхнє справжнє походження вже нікого не цікавить. Вистава закінчується перемогою дитинства і закликом не забувати казок, адже в них так багато доброго і кумедного.
   Особисто мені, сподобалась вистава, хоч і на російській мові (своєрідно цікаво і незвично) я вперше на виставі ,де російською мовою (та ще й у Львові ).Дешево і сердито, як на мене 20 грн для вистави-це мізерна ціна.Я не пожалів, що пішов.Після вистави ми пішли в кафешку,де випили теплого чаю з дирунами..
Ось так закінчився останній день вихідних.Мило та культурно )))
Дякую Остапу за запрошення на виставу,якби не він, мене б там не було ))
  Постскриптум : не забувайте казок,ходіть в театр !!!


субота, 6 жовтня 2012 р.

The closing season 2012

  lviv retro scoots 

(оф.емблема з закриття)
Для поціновувачів та власників ретро скутерів є дві найважливіших події в році, це "ВІДКРИТТЯ СЕЗОНУ" та "ЗАКРИТТЯ СЕЗОНУ" львівського ретро скутер клубу.Ці дві події є безумовно,святом,а особливо для львів"ян, бо ж тільки у Львові їх святкують якось по особливому з своєрідною атмосферою.
  І ось наступила довгоочікувана пора - "Закриття сезону" до якої готувались тривало,серйозно та обдумливо.Починаючи з квесту,виготовленням футболок,обробкою та підгтовкою відео,вечіркою, чи просто удосконаленням (а хтось підремонтовує) свого двоколісного друга та закінчуючи благодійною акцією: поїздкою в дитячий будинок з підтримкою дітей сиріт і це ще далеко не все..
  Цього річне свято,складалося з трьох етапів:
1 Етап.СкутФотоКвест - що відбувся 29-го вересня, де учасники створювали та реєстрували свої команди, оплачувала вкладку у розмірі 20 грн.(гроші пішли на організаційні потреби і призи для переможців)
2 Етап.Bечірка у нічному клубі "Fenomen" - 04 жовтня,де відбулась крута вечірка з нагоди закриття сезону, на якій були оголошені переможці квесту та вперше було запрезентоване мега круте відео з відкриття сезону! Вхід на вечірку коштував 30 грн. - ці гроші пішли на покриття витрат пов'язаних з організацією вечірки

3 Етап.Покатулі і afterparty - 06 жовтня на площі Ринок відбулись традиційні покатулі містом з фото- і відео-зйомкою, побитими скутерами і витріщеними очами перехожих оглушених сигналами нашої скутер-банди. На місці можна було роздрібно придбати значки та стікера закриття за привабливими цінами. Після покатуль відбулось безкоштовне афтерпаті..

(футболки з логотипом Lviv Retro Scoots за 60 грн. )
_________________________________________________________________________
Загалом закриття пройшло дуже круто, надзвичайно море спогадів, дуже вдячний всім за це свято, пацанам з ретроскутс,надіємось що відкриття буде ще на кращому уравні ))
Дякую телеканалу Зіку за інтерв*ю,дуже було приємно, що саме мій мапєд їм сподобався, хоча я був дуже здивований,але але).Ізюминка всього свята це напевне,коли розбили лобове стікло павутинкою, чувакy на folkswagen caddy (не треба було бикувати,і підрізати нас),він бідака хв 30 за нами по центру ганявся,але толку))
не забудем не простим ми за кадик отомстим)))
пс: тільки олдскул, з нетерпінням чекаємо весняного відкриття сезону 2013))))

Додаткове:
відеоролик з відкриття 2012 : http://www.youtube.com/watch?v=7jt9hhIhOFU&feature=player_embedded
official group - http://vk.com/lvivretroscooters
group of closing season - http://vk.com/lviv_rs_closing2012

середа, 3 жовтня 2012 р.

Талановитий друг-Остап.

Коли відчуваєш, що можеш злетіти.. 

Хочу представити вашій увазі,надзвичайно талановитого юнака,мого дуже хорошо друга - Остапа Дрівка.Він дуже проста людина,але попри все знає собі ціну,поважає своїх близьких : батьків , друзів,родичів.Остап дуже добра,щира та життєрадісна людина з чистим серцем та почуттям,саме таких рис так бракує нашому суспільству.
   Остап Дрівко випускник Львівської класичної гімназії при Львівському Національному університеті імені Івана Франка, наразі навчаєтсья у Львівському поліграфічному коледжі УАД.

   Ми з Остапом дружимо десь з  кінця 2008-2009 року, і за той час я зрозумів,що таких як він насправді дуже мало.Він саме та людина,яка завжди виручить, підтримає у скрутний період та й просто  порадіє за тебе у момент радості.Остап,безумовно,джентельмен - поважає та любить прекраснішу половину людства ,віддасть останню кофтину дівчині, аби її зігріти.Остап - дуже цілеспрямований, і має мету: стати відомим співаком,виступати на сцені.
Для нього сцена та гітара- це саме ті речі, з якими він відчуває себе вільним,з якими відпочиває.
   Звичайно,як і у всіх людей у Остапа є певні мінуси, яких він і сам признає.Він деколи буває забудькуватий, замріяний,буває "десь літає", любить спізнитись, чи просто полінуватись щось зробити,але це у всіх нас є таке..ми ж люди..як без того ? :)
Остап у свої 17 років, чимало добився: здобув звання "кандидата у майстри спорту з настільного тенісу", дуже добре засвоїв гітару,написав низку пісень,віршів, виступив з гуртом "СКАЙ" у всім відомій програмі "Нового каналу" - "Мрії здійснюються" і багато чого іншого.
   Загалом співати у мене не дуже виходить,але коли Остап бере до рук гітару, і ми десь сідаємо вечерком в парку, біля вогнища,або просто десь на відпочинку, то я складаю йому компанію, і ми разом всі співаємо, такі моменти мені дуже подобаються.
   Підбиваючи підсумки,хочу додати, що я дуже гордий за Остапа, і щасливий, що така людина відіграє дуже вагому роль у моєму житті, сподіваюсь, що ми і на далі залишимось такими ж хорошими друзями.Ти завжди можеш розраховувати на мою підтримку.
   Бажаю тобі здоров,я,шалених успіхів в музиці та подальшій карєрі. Вірю, що ти добєшся своєї мети.

P.S :
Остапа Дрівка можна знайти тут : http://vk.com/id77938917

Детальніший виступ Остапа  з гуртом " СКАЙ " ви можете переглянути на цьому сайті або вконтакті : http://videodisc.tv/video/56035963/bgccecaig/%CC%F0%B3%BF+%E7%E4%B3%E9%F1%ED%FE%FE%F2%FC%F1%FF+-+%EC%F0%B3%FF+%E2%E8%F1%F2%F3%EF%E8%F2%E8+%E7+%E3%F3%F0%F2%EE%EC+%D1.%CA.%C0.%C9./



                                   
Остап у всім відомій програмі "Мрії здійснюються"

(а це Сергій Притула особисто приїхав до "зірки гімназії"
щоб запросити його на передачу)

 (Остап в студії звукозaпису своєї пісні )

літо,гуляли

ще раз Притула у школі

( ми в Шацьку,літом 2011 )



пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

А щоб зробив ти ?

Якби я знайшов мільйон
   Трошки важко думати над цією темою,тому що кожна людина вчинила б по-різному, а особисто якби у мене був мільйон, то я б більшість цих грошей витратив б на більш важливіші речі, які потрібні мені.Я б їх витратив на дітей-сиріт і хворих.
   Так як зараз по вулиці блудять,гуляють самотні безпомічні люди та тварини, а їх у наш час є дуже багато,то я б виділив потрібну суму грошей на будівництво притулків для них.А ще мені б хотілося створити більше спортивних академій та шкіл для дітей.Вділив б на покращення рідного міста і ще багато всього,більш потрібнішого чим мені.Можливо, інші люди потратили б ці гроші на себе ,і не дивились б що твориться навколо.
   Ну якби щось з того мільйону залишилося, то я б ті гроші залишив б собі або віддав би батькам і мені б не було шкода цих грошей для того всього, що я зробив,навіть якби прийшлося на це все потратити весь мільйон.Тому що якщо ти робиш добро,то тобі цим всім і вернеться,  можливо не зразу , але вернеться.Тому що вся база даних є там,зверху і вона дивиться на нас.

архів (2009р. 9-й клас)



Work and Travel USA

Одна з моїх мрій -це поїхати в Америку.І таку можливість нам дає програма Work and Travel (це програма для студентів, що дозволяє з користю та задоволенням провести літні канікули за кордоном(4 місяці - травень, червень, липень, серпень). А саме - ти відправляєшся разом з друзями в США на некваліфіковану роботу(оффіціантом,помічником кухара, працівником у МакДональдс,фотографом та багато іншого), працюєш, заробляєш непогані гроші(від 10$ за годину роботи), а ввечері відвисаєш разом з друзями у нічних барах, або на дискотеках Майямі, Чікаго,Нью-Йорку або інших міст США! Круто!)
 Як показує практика наших однолітків-студентів, що вже їздили в США по программі Work and Travel, заробити за 4 місяці можна 4000-5000 доларів США(окрім вартості самої програми), а на деяких вакансіях навіть до 6000-7000$(але, нажаль, це поодинокі випадки). При чому, все це абсолютно легально і відкрито - ніяких "біженців-нелегалів" з учорашньої телепередачі новин(любителі екстриму - відпадають:) )
________________________________________________
Отже, цього літа 2013-го року,планую з друзями відвідати США (якщо все вдасться).
Мета : вивчити краще англ, побачити "світ", пізнати нове суспільство,традиції і таке інше ну і звичайно вже як вийде заробити пару "рублів"..
   
Стати учасником програми Work and Travel може стати кожен, хто є :
-Cтудентом стаціонару, не останнього курсу навчання
-Віком - від 18 до 23 років
-Володіє англійською мовою на розмовному рівні
Тому народ ,не втрачайте можливості, незнати чи колись повезе відвідати США, так як візу непросто відкрити туди.. і дорого..
Використовуйте все, поки студенти !!!))) Розумію,що все одразу не можливо обхватити, але ..але..


Фотографія..

 Фотографія - це любов.. 
 Фотографія..хмм, саме про фотографію можна багато чого сказати і все рівно всього недоказати.
Для кожного значення "фотографії" різне,для когось це просто якась картинка,а для когось це ціле життя.
   Особисто для мене фотографія стала невідємною частинкою мого повсякденного життя.Пам"ятаю,як я перший раз взяв до рук мильничку ,і почав фоткати все підряд,від тоді я зрозумів, що це засяде в мені надовго.
   Насамперед, фотографія - це спогад,память,яку потрібно цінувати і яка буде жити в тобі, до кінця твоїх днів ,а можливо й довше...
   За допомогою фотографії можна передати певні, почуття,переживання,душевний стан,смуток та веселощі,щастя й розраду.Фотографія - це моменти, це мить,яка залишиться з тобою назавжди.
  Фотографія - це любов..пристрасть..з фотографією ти відпочиваєш.
Фотографія - це життя навколо тебе.
   Без сумніву можу сказати,що фотографія - це мистецтво, її  можна поставити в ряд з музикою,живописом.Відчуття композиції у фотографа – це як у музиканта слух, він або є, або його доведеться розвинути шляхом невтомної повсякденної праці.






Фотографія - це чарівний інструмент, який дозволяє зберегти те, що вже ніколи не повториться...
Фотографія - це одна секунда вічності, що є безсмертною..
Фотографія - це єдина машина часу,в яку можна завжди повернутися..

Тут ви можете переглянути мої фотографії : http://vk.com/alex.ilijasewych_photography

І тільки у альбомі всі підряд
Ми будемо такими, як тоді..